Сборник зарисовок

Желе (перевод на укр. язык)

Переклад українською мовою. Не здивуюсь, якщо це взагалі перший фанфік українською.

Заметки к рассказу: "- А давайте для лулзов переведём что-то на украинский?
— А осилишь?
— Да.
— Ну давай, жду..."
Нечто подобное произошло летом 2011 года в jabber-конференции.

Автор оригинала: <a href="https://lurks-no-more.deviantart.com/">Lurks-no-More</a>
Оригинальное название: <a href="https://lurks-no-more.deviantart.com/art/Twilight-Jelly-213119100">Twilight Jelly</a>

Твайлайт тремтіла в очікуванні. Як довго вона про це мріяла! Фіолетова єдиноріжка залізла на стіл і всілась в тарілку.

— Ну що, приготувалась? — іронічно запитала Тріксі, та злегка захриплий голос видав її збудження. Твайлайт кивнула, і синя єдиноріжка всміхнулась:

— Тоді Велична й Могутня Тріксі починає... чарувати!

Їх ріжки спалахнули, сині й фіолетові струмені енергії пристрасно сплелись між собою в сліпучому сяйві. Твайлайт радісно зойкнула, відчуваючи, як в неї вливається їх об’єднана сила. Як прекрасно, що Тріксі згодилась допомогти!

Немов маленькі лоскітні бульбашки наповнили її зсередини; Твайлайт почала зменшуватись. Процес все пришвидшувався, ноги підігнулись й розпливлись, нездатні більше втримати її вагу. Тіло набуло вологого блиску и стало напівпрозорим.

Разом із зменшенням єдиноріжка змінювала форму, поступово заокруглюючись в желейну кульку, тільки ріг все ще зберігав форму. Твайлайт насолоджувалась кожною секундою!

Невдовзі на тарілці залишилось тільки фіолетове желе з рогом. Тріксі підняла, і воно радісно загойдалось від дотику.

— Ти неймовірно апетитна, — проворкувала чарівниця. — Тріксі повинна спробувати!

Желе-Твайлайт затремтіло ще сильніше, коли синя поні пристрасно облизала її блискучий бік.

— М-м-м... виноград і маракуйя? — співуче промовила Тріксі. — Що ж, приготуйся бути з’їденою Величною та Могутньою Тріксі!

З першим укусом желейна єдиноріжка примружила очі від задоволення.

— Аааааа ААаааа АААаа ААААа ААААА!!!

Твайлайт різко прокинулась і сіла в ліжку, обливаючись холодним потом, серце вискакувало з грудей. Впевнившись, що її тіло досі тверде й непрозоре, вона безсило відкинулась назад.

"Вузлик на пам’ять." — прошепотіла поні — Ніколи не дозволяти Пінкі додавати трави Зекори в желе. Ніколи й нізащо."